Диво рушника
Рушник завжди відігравав значну роль у житті українського народу: в церемоніях і обрядах, під час сімейних і державних свят.
З давніх-давен українці прикрашали предмети хатнього вжитку орнаментами, які були взірцем їхньої працьовитості та мистецьких здібностей. Ця потреба мала також магічний та релігійний зміст. Бажаючи прихилити до себе богів, люди закликали їх відповідними знаками-символами та оберегами.
Сьогодні вже не можна напевне сказати, кому першому спало на думку втілити в орнаменті красу навколишнього світу. Археологічні знахідки та літописи підтверджують, що всі візерунки в кераміці, килимах та різьбленні мають спільні риси.
Вишивати на Україні ніколи не припиняли. Упродовж віків українська вишивка постійно змінювалася та збагачувалася, але її головні мотиви залишалися незмінними. Якщо уважно роздивитися візерунки, вони здаються дуже простими. Майстрині зображали насамперед явища природи та речі, якими люди користувались повсякденно.
Особливо любили вишивати двома такими кольорами: червоним та чорним. Рушники різних регіонів України різняться кольорами і узорами. Червоний колір – колір калини, щастя, любові, щасливої долі. Чорний колір – колір землі нашої родючої, а інколи й смутку. Старі люди говорять, що то віддавна, мало не від древніх племен – горе з радістю переплітаються.
