Консультація для батьків на тему: Від травматичного досвіду до травмастійкої дитини".
Від травматичного досвіду до травмастійкої дитини.
В умовах воєнного часу значна кількість батьків зазначає наявність у своїх дітей симптомів травматизації психіки: так звані “емоційні гойдалки”, коли настрій швидко і без зовнішніх причин коливається від дуже гарного до надзвичайно поганого і навпаки.
Травматичний досвід, отриманий в дитинстві, впливає на загальний розвиток дитини. В результаті травматичних подій в особистості змінюється звична картина світу, зникає довіра до нього, деформується система відносин з оточуючими людьми, зникає довіра до дорослих, втрачається позитивна перспектива на майбутнє.
Загалом, реакції на травматичну подію бувають фізичні, емоційні, поведінкові та когнітивні. Проявлятися можуть інтрузивними спогадами, думками та відчуттями, такими як нічні жахіття, погані сни, а вони, в свою чергу засмучують і виснажують дітей, призводять до роздратованості, нездатності зосереджуватися протягом дня та інше. Крім того, діти в результаті травматичних подій можуть проявляти фізіологічну збудливість: бути надмірно нервовими, непосидючими, тривожними, лякливими. Ці прояви теж можуть негативно впливати на життя дитини, на її стосунки з близькими та однолітками, на успішність в навчанні. Або, навпаки, дитина намагатиметься уникати думки про травматичні події і пов'язані з ними місця і людей, що може призвести до обмеження функціонування дитини та в перспективі буде лише підтримувати проблему дитини.
Оскільки дитинство є критичним періодом для формування самовизначення та саморегуляції, тому травматичний досвід часто описують як негативний дитячий досвід. Але ми всі народженні зі стійкістю, отже цьому можна навчитися в будь-якому віці та знову стати сильними, здоровим та успішними після того, як трапилося щось погане.
Захисними чинниками дитини від впливу травми можуть стати:
- досвід безпечної прив'язаності (детальніше про це можна дізнатись тут
https://www.unicef.org/ukraine/media/13036/file/%D0%91%D0%90%D0%A2%D0%AC%D0%9A%D0%86%D0%92%D0%A1%D0%AC%D0%9A%D0%86%20%D0%9D%D0%90%D0%92%D0%98%D0%A7%D0%9A%D0%98.%20%D0%A0%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%82.pdf ),
- гарні комунікативні навички;
- віра в контроль;
- позитивне ставлення;
- досвід успіхів і досягнень;
- здатність до рефлексії;
- сімейна гармонія та стабільність;
- батьківська підтримка;
- сильні сімейні цінності;
- любов;
- чітка послідовна дисципліна;
- підтримка освіти.
І якщо Ви спостерігаєте зміни на краще у Ваших дітей, їхня мотивація базується на позитивній меті, а не на негативних емоціях, діти проявляють здатність краще влаштовувати своє життя, демонструють вміння долати труднощі, проявляють близькість та емпатію до інших -це все можна вважати ознаками психологічного зростання.
