Поради логопеда: «Слухняний язичок. Важливість артикуляційної гімнастики»
Артикуляція – це набір положень та рухливих дій органів, що беруть участь у процесі мовлення. В результаті цього ми вимовляємо чіткі звуки (фонеми), які надалі поєднуємо у звукові комплекси (склади, слова). Процес артикуляції звуків є фізіологічною основою творення мовлення. В українській мові є 38 звуків, кожен з яких по своєму звучить і має власний артикуляційний уклад (позицію). Під час процесу мовлення звуки вимовляються швидко, що власне є швидкою зміною артикуляційних укладів.
Однією з причин порушення звуковимови у дітей може бути недостатня рухливість артикуляційних органів (органів мовлення: язика, губ, щелеп та м’якого піднебіння). Труднощі в рухливості цих органів спричинює нечітку, вимову певних, складніших за артикуляційним укладом, звуків. Таким чином, важливе значення у процесі розвитку правильного мовлення має артикуляційна гімнастика. Метою її є відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови звуків. Вправи сприяють виробленню точних, координованих рухів органів артикуляції, допоможуть попередити мовленнєві порушення або подолати ті труднощі у звуковимові, що вже наявні у дитини.
За динамікою артикуляційні вправи є статичні (утримування артикуляційних позицій) та динамічні (рухливі, зі змінами позицій).
Статичні артикуляційні вправи
- «Усмішка». Рот закритий. Утримувати губи в усмішці. Намагатися не показувати зуби.
- «Хоботок». Губи і зуби зімкнути. Губи з витягнути уперед.
- «Парканчик». Усміхнутися так, щоб було видно зімкнені зуби.
- «Віконечко». Широко відкрити рот і утримувати в такому положенні.
- «Лопатка». Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів та не відхилявся убік.
- «Голочка». Рот відкрити. Язик висунути вперед, напружити його та спробувати зробити вузьким.
- «Гірка». Рот широко відкрити. Губи в усмішці. Кінчиком язика упертися в нижні зуби. Спинка язика вигинається, бокові краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів.
- «Чашечка». Рот широко відкрити, покласти широкий язик на нижню губу, бокові краї і кінчик язика загнути у формі чашечки. Слідкувати, щоб губи не обтягували зуби, нижня щелепа була нерухомою.
Статичні вправи виконуються по 10-15 с. кожна (утримування артикуляційної пози в одному положенні).
Динамічні артикуляційні вправи
- «Слухняний язичок». Усміхнутись, відкрити рот, покласти язик на нижню губу. Тримати в цьому положенні, вимовляючи звук [і].
- «Неслухняний язичок». Широкий язик покласти на нижню губу та промовляючи пе-пе-пе, неначе поплескувати його верхньою губою.
- «Годинник». Висунути язик. Рухати язиком з одного куточка рота в інший. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч в повільному темпі (можна під лічбу).
- «Гойдалка». Відкрити рот. Язиком торкатися почергово до верхніх та нижніх зубів. Нижня щелепа нерухома.
- «Смачне варення». Висунути язик, облизати верхню губу (зверху вниз) та заховати язик за верхні зуби.
- «Трубочка». Висунути язик. Бокові краї язика завернути угору. Можна подмухати в отриману трубочку.
- «Грибок». Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння відтягнути вниз нижню щелепу. Язик не повинен відриватися від піднебіння.
- «Гармошка». Положення язика як у вправі «Грибок». Губи в усмішці. Не відриваючи язика від піднебіння відкривати і закривати рот.
- «Маляр». Відкрити рот. Широким кінчиком язика виконуються рухи по піднебінню вперед – назад, наче маляр білить щіткою стелю. Нижня щелепа не повинна рухатися.
- «Конячка». Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Можна клацати поперемінно, то повільно то швидко. Дана вправа розтягує під’язикову зв’язку.
- «Сховаємо цукерку». Напруженим язиком у закритому роті натискуємо то на одну щоку, то на другу.
- «Чистимо зуби». Посміхнутися, відкрити рот і кінчиком язика «почистити» нижні зуби і потім верхні.
Динамічні вправи виконуються по 7-10 разів зі змінами позицій.
